Проект Stardust - один з найбільш тривалих і складних у світі науки. Ще в 1999 році в космос відправили невеликий космічний апарат Stardust. Його назва відображає основну мету, з якою зонд був запущений: зібрати зразки міжзоряного пилу, і доставити зібране на Землю. Перша місія апарату полягала в зближенні з кометою Wild 2 і збиранні зразків речовини в її хвості.
Після комети зонд продовжив свою місію, і успішно збирав зразки космічного пилу. Зрозуміло, що пил збирався не в паперовий мішок: для складання зразків речовини використовувався аерогельний колектор, при попаданні в який мікрочастинки залишалися цілими. За словами вчених, ці мікрочастинки - найдавніший слід еволюції нашої Сонячної системи і Галактики в цілому. Дослідження зразків міжзоряного пилу може прояснити і те, яким чином йшло утворення Сонячної системи, зародження зірок і багато інших питань.
Stardust збирав пил аж до 2006 року, апарат пройшов шлях довжиною в 3 мільярди кілометрів. Потім Stardust пройшов близько від Землі, скинувши капсулу з упійманою пилом (капсула впала в Юті). При падінні сам колектор не був пошкоджений, але аерогель всередині - був, так що вченим довелося вирішувати ще й проблему роботи з пошкодженою поверхню аерогеля. Ця проблема була вирішена успішно.
Ось так виглядає колектор (діаметр - близько 30 сантиметрів)
Після цього вчені почали сканувати окремі ділянки аерогеля, причому сканування велося післяйно, починаючи від поверхні гелю, і закінчуючи «дном» осередку. Після сканування виявилося, що в руках вчених - понад 700 тисяч серій знімків кажої ділянки (кількість окремих фотографій перевищувала кілька мільйонів). Робота з вивчення міжзоряної речовини ускладнювалася, оскільки на фотографіях зафіксовано не тільки «пил», а й пошкодження аерогеля.
Загалом, вченим належала величезна робота, з якою в осяжному майбутньому вони впоратися не могли. Тому було вирішено залучити до роботи громадськість. З цією метою був організований проект «Stardust @ home», де після початкової підготовки будь-яка зацікавлена людина могла почати роботу з виявлення зразків міжзоряної речовини.
Сліди проникнення часточок в аерогель
Тільки зараз, у 2014 році, були опубліковані попередні результати всієї цієї гігантської роботи (робота ще триває, перевірено тільки 77 пластин аерогеля, залишилося 55). У проекті було задіяно понад 30 тисяч добровольців, крім вчених з NASA. При виявленні чого-небудь, у чому доброволець підозрював шуканий зразок, фотографію позначали. Після цього фотографію уважно вивчали вчені, з подальшим вивченням зразка, який і був сфотографований. Для вивчення зразка використовувався скануючий рентгенівський мікроскоп, для отримання інформації про хімічний склад зразка. Добровольці, до речі, один одного називали «Dusters». З 30 тисяч осіб 714 добровільних учасників проекту вже згадані в наукових публікаціях, що належать до проекту «Stardust».
Після уважного вивчення всіх матеріалів виявилося, що більшість зразків - мікроскопічні частинки самого апарату, вибиті з оболонки мікрометеоритами (якщо ці об'єкти можна так назвати, звичайно, вже дуже вони маленькі), що зіткнулися з апаратом в межах Сонячної системи. Ці часточки легко виявити, оскільки в них багато алюмінію, з цього металу зроблена оболонка «Stardust». Виявлені в часточках і сліди газу, утвореного при зіткненні частинки з сонячними панелями зонда.
На даний момент виявлено лише 7 зразків, які вчені, з великою ймовірністю, вважають тією самою міжзоряною речовиною. Розмір часточок - максимум 2 мікрони (0,002мм), це 2% від товщини людського волосся. Проте, вчені сподіваються, що і такі зразки зможуть прояснити нам етапи утворення Сонячної системи. Крім того, в майбутньому, як сподіваються вчені, решта зразків дадуть додатковий матеріал для дослідження. Зараз же вивчають вже знайдені зразки.
